Над-експлуатація природних ресурсів та їх нераціональне використання виступає однією з першопричин низької конкурентоспроможності національної економіки, економічної та екологічної кризи та зниження рівня соціальних гарантій. Економічна модель, що склалася в Україні за останні 20 років, призводить до виснаження природного довкілля, утворення величезних обсягів викидів, скидів та відходів, зростання загроз здоров’ю та добробуту людей від природоруйнівного способу господарювання. Внаслідок панування такої моделі в Україні відбулося накопичення значних екологічних наслідків довготривалого характеру.

Існуюча система управління в сфері охорони навколишнього середовища є неефективною. З одного боку, це пояснюється невідповідністю складності та масштабу завдань, які повинна вирішувати екологічна політика, її вузько секторальному та непріоритетному статусу в системі державної політики України. З іншого боку, сама система управління охороною НПС не раціоналізована, містить низку дублюючих функцій та вузькоспеціалізованих політик, спирається на складну та часто протирічну законодавчу базу, що продовжує активно розвиватися, підсилюючи фрагментацію.

Реалізація моделі сталого розвитку, який би забезпечив інтегральне поєднання економічної ефективності, соціальної справедливості, ресурсної збалансованості та екобезпеки, має стати безумовним імперативом суспільства.

Відтак для того, аби економічний розвиток міг задовольнити необхідні потреби нинішнього покоління, не ставлячи при цьому під загрозу права прийдешніх поколінь задовольняти свої потреби, необхідно дотримуватися рівноваги у споживанні та відновленні природних ресурсів за чотирма основними критеріями:
•    Регенерація: відновлювані ресурси повинні використовуватися ефективно, і їхнє використання не повинно дозволятися в разі перевищення довгострокового періоду природної регенерації;
•    Заміщувальність: не відновлювані ресурси повинні використовуватися ефективно, і їхнє використання обмежене до рівня, який може бути заміщений відновлюваними ресурсами чи іншими формами капіталу;
•    Асиміляція: вивільнення небезпечних або забруднюючих речовин в довкілля не повинно перевищувати його асимілятивну спроможність;
•    Уникнення незворотності: незворотні шкідливі ефекти людської діяльності на екосистеми та на біохімічні та гідрологічні цикли повинні бути уникнуті.

Основні принципи екологічно сталого розвитку за міжнародними угодами та Європейським законодавством, мають виглядати наступним чином:
•    Економічна, соціальна та екологічна складова якості управляються збалансовано;
•    Запобігання в джерелі (шкідливий ефект діяльності має бути попереджений в джерелі);
•    Пересторога (заходи проти серйозної небезпеки мають бути вчинені до того, як отримано наукове підтвердження);
•    Забруднювач платить повну ціну;
•    Споживач платить повну ціну.

В основу концепції модернізації національної економіки слід закласти засадничий принцип її стратегічного розвитку як підсистеми , що діє в межах глобальної економіки і глобальної екосистеми, спроможної існувати й розвиватися без кількісного зростання. При цьому треба враховувати, що у зв’язку зі зміною клімату, міжнародний тиск на карбономісткі економіки (до яких відноситься й економіка України) безумовно буде зростати.

Реформа екологізації економіки має відбутися шляхом впровадження принципів «Забруднювач платить повну ціну» і «Користувач природних ресурсів платить повну ціну» таким чином, щоб забруднення чи хижацьке ставлення до природних ресурсів стало невигідним за рахунок прогресивних штрафів та високих ставок платежів за забруднення та природокористування. Екологічні субсидії та податкові пільги повинні створювати преференції «зеленій» економіці, екологічно дружнім джерелам енергії, підприємствам з екологічно безпечного управління відходами тощо.

Для уможливлення такої потужної реформи, яка зачіпає інтереси багатьох сторін, Україні в сфері державного управління життєво необхідно перейти до стадії наскрізності екологічної політики, коли екологічні цілі стануть спільними для всього суспільства. Такий крок потребує політичної волі для пріоритезації екологічних завдань в суспільстві і вдосконалення інформаційних, інституціональних, правових, регуляторних та економічних механізмів екологічного управління та його інтеграція в усі без виключення сфери державної політики та господарювання. Наголос має бути перенесений з ліквідації наслідків шкідливого впливу на попередження цього впливу з джерела.

Перехід до стадії інтегрованого екологічного управління потребує законодавчого закріплення обов’язковості екологічної інтеграції (за прикладом Угоди про ЄС) і усвідомлення, що вирішення проблеми покращення та стабілізації стану довкілля не може бути забезпечене жодним з окремих гравців, але тільки спільними зусиллями як різних підрозділів уряду, так і різних секторів суспільства. Елементи такої (наскрізної) політики в ЄС включають в себе: законодавство щодо доступу до інформації та участі громадськості з питань, що стосуються довкілля; порядку екологічної звітності; оцінки впливу на навколишнє середовище; оцінки впливу на довкілля окремих об’єктів та стратегічної екологічної оцінки. Всі ці інструменти мають інтегральний характер, тобто, стосуються всіх секторів економіки, їхніх планів та програм. В рамках гармонізації законодавства України до вимог ЄС, особлива увага має бути приділена саме цьому розділу законодавства.

В результаті реформи екологічної політики та модернізації економіки має бути зупинена деградація природного капіталу країни шляхом розриву залежності між економічним зростанням, з одного боку, і забрудненням довкілля та втратою природних ресурсів, з іншого. Соціальний ефект буде отримано через зменшення ризиків для здоров’я населення від забруднення та нераціонального використання природних ресурсів.

Для цього необхідно встановити коротко-, середньо- та довгострокові вимірювальні цілі та показники для зменшення антропогенного тиску на довкілля, насамперед, щодо:
•    Зменшення обсягів та токсичності викидів, скидів та емісій в навколишнє природне середовище, кількості утворення відходів споживання і виробництва
•    Зменшення ресурсоємності та енергоємності виробництва та споживання
•    Переорієнтації сільського господарства на невиснажливе землекористування, з переважним пріоритетом вироблення органічної продукції
•    Забезпечення охорони та відтворення природного довкілля, біотичного та ландшафтного різноманіття.

Враховуючи безпрецедентну ресурсовитратність національної економіки та комунальної сфери, можна стверджувати, що на першому етапі модернізації важлива частина заходів із послаблення техногенного тиску на довкілля паралельно відповідатиме потребам економічного розвитку. Це насамперед радикальне зменшення споживання природних ресурсів й енергії в усіх сферах господарської діяльності та у побуті, активне використання вторинних ресурсів, а також прискорений розвиток відновлюваних та альтернативних джерел енергії. Водночас, необхідно регулювати якість технологій, які потрапляють на український ринок (best available techologies - BAT), щоб ми не стали смітником заборонених в ЄС виробництв. Важливим пріоритетом стане оновлення очисних споруд, систем водопідготовки та подачі питної води, станцій та мереж теплопостачання комунальних підприємств

Зміна моделей виробництва та споживання на сталі - повинна стати сферою відповідальності виробників і споживачів. Стандарти, регулюючі вимоги, маркування, сучасні пакети інструментів - мають бути запроваджені в рамках спеціальної 10-річної рамкової політики Сталого виробництва і споживання, відповідно до міжнародних зобов’язань України. ЄС застосовує комплекс законодавчих та економічних інструментів, починаючи з заборони продажу товарів, що не відповідають стандартам екобезпеки та енергоефективності, і закінчуючи стимулюванням екологічно дружніх виробництв.

Впровадження безперервної екологічної освіти для сталого розвитку та активне пропагування в суспільстві принципів здорового життя в гармонії з природою – одне з найскладніших завдань модернізації українського способу життя. Така освіта є нагальним завданням, оскільки Україна надзвичайно відстала від сучасного уявлення про екологічно сталу економіку та способів її забезпечення.

Ганна Голубовська-Онісімова (ВЕГО «Мама-86»),
Олександр Степаненко (ЕГО «Зелений Світ, м. Чортків)