Метою модернізації галузі комунальних послуг є забезпечення доступу всіх верств населення до якісних послуг за економічно обґрунтованими цінами. Недосконалість системи управління житлово-комунальним господарством України, зволікання з його реформуванням призвели до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати за ринкових умов і надавати споживачам послуги належного рівня та якості, що в кінцевому плані негативно впливає на рівень життя населення.

Щоб вирішити ці проблеми, держава повинна стимулювати інвестиційну діяльність в галузі з метою технічної модернізації застарілих мереж та обладнання, сприяти поглибленню демонополізації житлово-комунального господарства та створенню конкурентного середовища на ринку комунальних послуг.

Галузь комунальних послуг повинна функціонувати на ринкових засадах, що зробить сектор привабливим для суспільних та приватних інвестицій, забезпечить його безперебійну діяльність та створить умови для підвищення якості цих послуг.

Стратегічним завданням держави в галузі реформи ЖКГ має стати безмовне запровадження принципу стовідсоткової оплати вартості послуг та повне скасування практики перехресного субсидування. З цією метою необхідно здійснити цілий ряд цілком конкретних кроків, які вже були реалізовані в інших країнах.

Усі повноваження по встановленню, регулюванню базових тарифів на послуги ЖКГ перебувають в руках міських влад, які з політичних мотивів підвищувати не вигідно. Тому необхідно створити незалежний регуляторний орган з метою вдосконалення державного регулювання у сфері ЖКГ та недопущення зловживання монопольним становищем на ринку для нагляду за діяльністю трьох галузей (водопостачання, водовідведення, теплопостачання). Таким органом має стати Національна комісія з питань регулювання тарифів в ЖКГ, яка займатиметься розрахунками тарифів та контролюватиме рівень обслуговування у вказаних сферах ЖКГ, оскільки сьогодні тарифи на газ та електроенергію встановлюються НКРЕ.

Тарифи мають бути економічно обґрунтованими, тобто враховувати реальні витрати на надання відповідних послуг та їхню (послуг) якість. Водночас, тарифи мають регулюватись з тим, щоб попередити зловживання з боку постачальників послуг своїм монопольним становищем. 

Така Національна комісія повинна забезпечити: незалежне регулювання сектору; захист прав споживачів товарів та послуг, що надаються суб’єктами природних монополій та тими, що діють на суміжних ринках; прозорість та відкритість діяльності на ринках природних монополій та суміжних ринках; формування цінової і тарифної політики на ринку, що перебуває у стані природної монополії, та суміжних ринках із застосуванням стимулюючих механізмів, контролю за цінами, недопущення перехресного субсидіювання; стимулювання підвищення якості товарів та послуг на монополізованих ринках.

У секторах природних монополій необхідно провести аудиторські перевірки підприємств теплопостачання, водовідведення (в Україні нараховується приблизно 600-800 таких підприємств). Таку перевірку мають здійснити регіональні відділення Комісії з регулювання комунальних послуг або наймані ними аудиторські організації за кошти, виділені із бюджету). За результатами перевірок встановити тарифи на послуги на рівні фактичної собівартості + 3% рентабельності (як пропозиція) як для домогосподарств, так і для промислових споживачів. Результати перевірок і встановлені тарифи та їх структура мають бути опубліковані на сайті Комісії з регулювання комунальних послуг.

У потенційно конкурентних секторах зобов’язати місцеві органи влади обов’язково публікувати на своїх сайтах (або на сайті Міністерства ЖКГ, Комісії з регулювання комунальних послуг) інформацію про конкурсний відбір постачальників послуг з утримання житлового господарства, благоустрою та комунального обслуговування та структуру запропонованих тарифів на послуги. Закріпити законодавчо правило, згідно з яким споживачі не зобов’язані сплачувати послуги у тому разі, якщо тариф на послуги не опублікований.

Стратегічним напрямком реформування має стати створення повноцінного ринку комунальних послуг. Всі види діяльності, які не пов’язані із утриманням мереж, перевести на госпрозрахунковий рахунок, а через 3 років приватизувати утворені підприємства. Водночас, з метою підвищення ефективності соціального захисту треба замінити субсидії та пільги на комунальні послуги на грошову адресну допомогу та розробити чіткі процедури її надання.