Стабільна та раціональна фіскальна система країни є основою ефективної реалізації державою своїх функцій у ринковій економіці. Побудова такої системи є безумовним імперативом економічної модернізації України. 

Першим кроком у цьому напрямку має стати перегляд чинних, законодавчо затверджених, зобов’язань держави на предмет фінансового забезпечення та їх інвентаризації. Наступним кроком має стати приведення цих зобов’язань у відповідність з фінансовими можливостями країни. Серед іншого, мова йде про розробку механізмів запровадження бюджетної блокади, тобто запровадження обмежень на імплементацію змін чинних нормативно-правових актів, якщо дані зміни загрожують розбалансуванням державного бюджету.

У кінцевому підсумку наслідком такого перегляду має стати визначення чітких (обмежених за кількістю) пріоритетів фінансування заходів державної політики за рахунок суспільних коштів. Такі пріоритети повинні також мати чіткі часові характеристики – короткострокові, середньострокові, довгострокові – та узгоджуватись із загальними принципами ролі держави в ринковій економіці та між собою. Пріоритетними мають бути інвестиції в інфраструктуру, розвиток людського капіталу та здійснення реформ.

Державна політика має будуватись не на принципі управління ресурсами, а на принципі управління результатами. Це вимагатиме встановлення середньострокових / короткострокових, інших ніж дотримання фінансового плану, цілей бюджетних програм, що дозволить оцінити ефективність виконання поставлених завдань та зорієнтувати розпорядників бюджетних коштів на отримання реального кінцевого результату. Виділення коштів для фінансування суспільних потреб вимагає відмови від принципу фінансування бюджетних установ та запровадження принципу фінансування надання суспільних товарів / послуг. При цьому держава повинна створювати умови для ширшого залучення приватних джерел у фінансування суспільних послуг.

Як свідчить міжнародний досвід, з усіх запроваджених заходів політики, спрямованої на подолання фіскальних дисбалансів, саме використання середньострокового бюджетного планування (ССБП) дає можливість отримати найбільш позитивний результат. Таке планування також сприяє забезпеченню макроекономічної стабільності та підвищенню ефективності бюджетних видатків.

В Україні сьогодні вже розроблені деякі елементи середньострокового бюджетного планування та концепція його запровадження, але реальні кроки в цьому напрямку практично відсутні. Водночас ці елементи залишаються досить декларативними та на даний момент відіграють незначну роль у бюджетному процесі.

Для впровадження середньострокового бюджетного планування уряд України повинен розробляти середньостроковий бюджетний план, який буде постійно оновлюватись.

Елементи такого плану включають:
1. План розподілу ресурсів за принципом «згори донизу», причому такий розподіл має узгоджуватись із забезпеченням макроекономічної стабільності та реалізацією широкого спектру пріоритетів політики;
2. Оцінку розподілу ресурсів, які необхідні для реалізації національних програм та діяльності в середньостроковому періоді, за принципом “знизу догори”;
3. Ітеративний процес прийняття рішень щодо здійснення політики на основі циклічного перегляду основних параметрів у залежності від витрат та запровадження заходів зі здійснення нової політики на основі наявних ресурсів.

ССБП буде корисним інструментом досягнення стабільності соціальної та, особливо, пенсійної систем. За наявності ССБП політики в майбутньому матимуть обмежені можливості щодо проведення м’якої фіскальної та соціальної політики, яка не забезпечена стабільними доходами. Середньострокове планування сприяє інвестиціям, оскільки збільшує рівень передбачуваності податкової та видаткової політики уряду, динаміки відсоткових ставок, тощо.

З метою недопущення розбалансування фіскальної системи на період до запровадження системи середньострокового бюджетного планування потрібно встановити обмеження щодо питомої ваги видатків у ВВП.

Пріоритетом бюджетної політики в посткризовий період має стати зниження дефіциту державного бюджету по відношенню до ВВП (до 3%), ефективне управління внутрішнім та зовнішнім державним боргом, нагромадженим за часів кризи. Вирішити цю проблему можна ефективно шляхом запровадження середньострокового бюджетного планування. Необхідно також створити прозору та ефективну систему контролю за використанням запозичених коштів та використанням підприємствами кредитів, отриманих ними під державні гарантії.

В галузі податкової політики необхідно завершити розробку та прийняти Податковий кодекс, після чого необхідно накласти мораторій на зміни податкового законодавства протягом наступних 5 років або запровадити норму про те, що рішення щодо будь-яких змін податків приймаються конституційною більшістю.

В галузі оподаткування варто провести чітке розмежування між корпоративними податками (податки, які сплачує підприємство) та податками та нарахуваннями на доходи фізичних осіб (найманих працівників). Необхідно поступово запровадити перехід на персональну сплату податків на доходи та сплату соціальних  внесків (нарахувань) тими, хто їх (відповідні доходи) отримує.

Потрібно також поступово розширювати базу оподаткування шляхом запровадження нових податків (податок на майно), знижувати оподаткування фонду оплати праці та знижувати в середньостроковій перспективі ставки основних бюджетоутворюючих податків.

Країна потребує також якісного оновлення сучасної системи фінансового планування, яка cьогодні характеризується в тому числі відсутністю зв’язку між макроекономічними оцінками в цілому та прогнозними оцінками по галузям економіки. Встановлення показників податкових надходжень на основі минулорічних цифр є архаїчною практикою, яку треба змінювати.

Варто також відзначити, що ефективна податкова (як і бюджетна) політика в цілому неможлива без налагодження ефективної координації між усіма державними структурами, які тією чи іншою мірою стосуються цих проблем. Мова йде про Державну податкову адміністрацію, Державну митну службу України, Національний банк України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Службу безпеки України, Державну комісію з цінних паперів  та фондового ринку, Держфінмоніторинг, Державну комісію з фінансових послуг.

З метою забезпечення ефективності використання державних коштів та створення рівних конкурентних умов для первинних економічних агентів необхідно прийняти Закон про державну допомогу. Такий Закон має чітко визначити зміст та види (форми) державної допомоги, принципи та процедури її надання, відповідальність з боку реципієнтів допомоги тощо. Державна допомога повинна узгоджуватися з принципами ринкової економіки, не має порушувати засад добросовісної конкуренції, відповідати міжнародним нормам, правилам та міжнародним зобов’язанням України. Тому допомогу та пільги треба розглядати як інструмент активної економічної політики, застосування якого має принести конкретний економічний ефект для суспільства.

З метою забезпечення ефективності використання державної допомоги та пільг необхідно запровадити обов’язковий щорічний аудит господарської діяльності всіх суб’єктів господарювання, що користуються такою допомогою та пільгами, на предмет відповідності способу використання допомоги, пільг, та коштів, заощаджених від пільги, причому результати аудиту мають бути оприлюднені.

Треба нарешті реформувати систему державних закупівель. Функції здійснення державних закупівель мають бути сконцентровані в рамках єдиного державного органу, механізм проведення тендерних закупівель має бути чітким, прозорим та максимальною мірою захищеним від різного роду політичного та іншого впливу. Процедури вирішення спірних питань мають бути чітко прописані.