Оборонний сектор України у 2009 році виявився найбільш ураженим бюджетною кризою. У Держбюджеті 2009 року на статтю «Реформування і розвиток ЗСУ» за загальним фондом було виділено коштів у 6 разів менше, ніж у 2008 р. Реальні витрати на оборону склали біля 0,7% ВВП, що є критичним для обороноздатності і безпрецедентним фактом за останні 10 років.

У проекті бюджету на 2010 рік Кабмін передбачив на потреби оборони 8,248 млрд. грн. за загальним фондом та 4,486 млрд. грн. за спеціальним – усього 12,734 млрд. грн. при мінімальній потребі, за оцінками військових експертів, у 19-20 млрд. грн.

Як наслідок скорочення фінансування були загальмовані трансформаційні процеси в армії, які тривалий час вважались взірцевими і високо оцінювались як українськими незалежними експертами, так і зарубіжними партнерами.

Упродовж 2009 року мали місце непоодинокі відключення від енергопостачання багатьох підрозділів (включаючи ті, що знаходяться на бойовому чергуванні) за несплату комунальних послуг.

Тривала відсутність легітимного міністра оборона, розлад менеджменту оборони і безпеки, спроби втягування армії у внутріполітичну конкуренцію також сприяли поглибленню кризи. Зазначені тенденції дозволили експертам застерігати про можливу критичну деградацію української армії і повну втрати нею обороноздатності, якщо проблеми не буде усунуто протягом найближчого року.

Роль Ради національної безпеки і оборони України як єдиного координуючого органу з питань національної безпеки досі не закріпилася на практиці через політизацію РНБОУ, численні спроби перетворення цього органу на «альтернативний уряд».

Незважаючи на роздані політиками обіцянки, перехід на повністю професійну армію виглядає все менш реалістичним у короткостроковій перспективі, оскільки такий перехід (на професіональну армію чисельністю 120-130 тисяч осіб) потребує, за приблизними підрахунками Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння, у 1,6 - 1,8 разу більше коштів, ніж фінансування української армії у  відносно благополучні 2007-2008 роки.

Фактична чисельність Сухопутних військ Збройних Сил України станом на 2009 рік становить 69,8 тис. осіб, Повітряних Сил - 43,3 тис. осіб, Військово-Морських Сил - 14,1 тис. осіб. Незважаючи на значне скорочення чисельності ЗС протягом останніх 15 років, їхня чисельність все ще залишається надлишковою.

Українські незалежні експерти вказують також на надмірні обсяги фізично й морально застарілих зразків озброєння і військової техніки (ОВТ) і боєприпасів;  неприпустимо низький рівень бойової підготовки військ (сил); застарілу й неефективну систему матеріально-технічного забезпечення; неефективність кадрової політики.

Згідно сформульованих державою із залученням незалежних експертів завдань, основною метою здійснення оборонної реформи є створення мобільних, оснащених сучасним озброєнням і бойовою технікою, високопрофесійних Збройних Сил України, спроможних у складі міжвидових угруповань виконати визначені завдання оборони держави та здатних брати участь у спільних багатонаціональних операціях.

Практичні пріоритети:
•    забезпечити відповідність фінансування ЗСУ потребам не лише виживання, але і розвитку, виділяти на оборонні потреби не менше 2% ВВП;
•    суттєво вдосконалити національну систему стратегічного планування та управління;
•    упровадити в діяльність Міністерства оборони України і Генерального штабу ЗСУ сучасні процедури менеджменту ресурсів;
•    забезпечити гармонізацію документів у сфері оборонного планування всіх суб'єктів сектору оборони;
•    позбавити армію виконання невластивих їй функцій;
•    пріоритетно підтримувати боєздатність чергових сил з протиповітряної оборони, Сил спеціальних операцій, чергових сил і засобів воєнної розвідки;
•    посилити практику відпрацювання завдань, пов’язаних з протидією піратству на морі та в портах;
•    підвищити рівень оперативної взаємосумісності та готовності до виконання спільних завдань в рамках міжнародних операцій;
•    усунути політичні причини, що призводили до зриву запланованих і не проведених на території України міжнародних військових навчань у 2006 та 2009 роках.

В той же час, враховуючи брак оптимістичного прогнозу щодо швидкого вступу до НАТО, українським ЗС потрібно орієнтуватися не лише на досягнення взаємосумісності та ефективності спільних дій, але і на здатність до самостійного вирішення бойових завдань, насамперед протиповітряної оборони та антитерористичних операцій.

Реформи інших структур безпеки та правопорядку

В контексті реформ безпекового сектору необхідно підвищувати загальний рівень професіоналізму фахівців Служби безпеки України, МВС, Держприкордонслужби та інших структур, а також забезпечити їх повну деполітизацію; наполегливо протидіяти корупції в правоохоронній та безпековій сфері, проникненню бізнес-інтересів у спецслужби; досягти повну взаємосумісність підрозділів спеціального призначення СБУ та МВС для спільних дій з міжнародними партнерами, насамперед з країнами-членами НАТО; забезпечити реалізацію Концепції розвитку внутрішніх військ на період до 2015 року; здійснювати подальшу розбудову державного кордону та його інфраструктури відповідно до європейських стандартів, що передбачено Державною цільовою правоохоронною програмою «Облаштування та реконструкція державного кордону» на період до 2015 року.