Учасники регіонального круглого столу, що пройшов в м. Івано-Франківську в рамках підготовки Надзвичайної Громадянської Асамблеї України "Громадянське суспільство в умовах кризи", дійшли таких висновків з обговорених питань.

1.    Діяльність громадського сектору в умовах соціально-економічної кризи.

Соціально - економічна криза в Україні серйозно ускладнена кризою політичною. Очевидним стає те, що подолання економічних проблем в країні можливе виключно за умови припинення політичного протистояння.

Учасники круглого столу вважають, що проекти НУО, які спрямовані на подолання економічної кризи в країні, можуть бути ефективними і результативними виключно за умови, якщо вони є частиною загальнодержавної антикризової програми, яка, в свою чергу має бути продуктом об’єднаних зусиль влади, бізнесу та неурядового сектору.

Станом на сьогодні, влада в Україні критично політизована і поляризована (наявне пряме протистояння не тільки самих політиків і урядовців, але й державних установ, які вони очолюють). Громадяни та бізнес поки що знаходяться в ролі потопаючих, порятунок яких залежить виключно від них самих.

В зв’язку з вищенаведеним, учасники обговорення вважають, що в умовах «війни на знищення», яку ведуть політичні партії, важливо, щоб НУО максимально утрималися від участі в суто політичних проектах, і зосередилися на роботі з населенням.

Пріоритетними для НУО, на даному етапі, мають стати проекти та програми, які мають на меті:

• інформаційну та правову підтримку громадян, яких безпосередньо торкнулася або може торкнутися економічна криза;
• покращення бізнесового середовища, спрощення існуючих дозвільних процедур, захист інтересів бізнесу у спілкуванні з органами влади всіх рівнів;
• інформаційні кампанії спрямовані на подолання депресивних настроїв серед населення та «переключення» суспільного мислення з теми «очікування проблем» на тему «пошук нових можливостей».

2.    Стратегічні кроки щодо подолання політичної кризи.

2.1.Прийняття змін до виборчого законодавства.

Всі учасники круглого столу погодились із необхідністю запровадження механізмів персоніфікації виборчих систем, які застосовуються на виборах до загальнонаціональних та місцевих представницьких органів.

При цьому наголошено, що вибори до рад базового рівня (село, селище, місто) мають відбуватися виключно за мажоритарною виборчою системою. Що стосується виборів загальнонаціонального рівня, а також виборів до районних та обласних рад, доцільним був би перехід до системи т.зв. відкритих списків. Учасники обговорення погодилися з тим, що який би варіант виборчої системи «за відкритими списками» не був обраний, головне щоб він відповідав трьом основним критеріям:

• голосуючи за кандидата виборець, тим самим, голосує за партію, яку той представляє (а не навпаки);
• за результатами виборів, виборці, що проживають на території виборчого округу, отримують «свого» депутата (депутатів), які несуть перед ними персональну відповідальність за свою роботу;
• виборча система має бути має бути максимально зрозуміла рядовому виборцю.

 
Учасниками круглого столу запропоновано на загальнонаціональному рівні обмежити можливості виборчих блоків шляхом встановлення вищого, ніж для інших учасників виборчих перегонів, прохідного бар’єру.

Запровадження можливості висунення на загальнонаціональному рівні незалежних кандидатів на даному етапі визнано недоцільним, оскільки може привнести в роботу парламенту ще більший дисбаланс. Разом з тим, при виборах на місцевому рівні така можливість повинна бути передбачена.

Щодо зміни системи обрання сільських, селищних та міських голів – думки учасників круглого столу розділились. Частина учасників запропонувала підтримати ідею обрання місцевих голів абсолютною більшістю, друга частина – залишити існуючу систему. Ідея непрямих виборів місцевих голів не знайшла своїх прихильників.

Учасниками круглого столу зазначено, що механізми фінансування політичних партій та виборчих кампаній в Україні є закритими для громадськості, а тому незрозумілими для більшості громадян. В зв’язку з цим, громадяни схильні вважати, що рівень корупції в цих двох питаннях є дуже високим. Вирішення даної проблеми потребує комплексного підходу, тому учасниками було зазначено, що основним критерієм при вирішенні цієї проблеми має бути максимальна деталізація всіх можливих у цій сфері процедур та закріплення їх відповідними нормативно-правових актів, оскільки будь-яке подвійне трактування тієї чи іншої норми провокуватиме учасників політичного процесу до застосування непрозорих схем.

Щодо участі ЗМІ у виборах та регулювання передвиборної агітації в цілому, учасники круглого столу зазначили, що прийняттю конкретних рішень повинне передувати широке і публічне обговорення даної проблеми в суспільстві із залученням до дискусії, в першу чергу, самих представників ЗМІ. Так, наприклад, небезспірними виглядають пропозиції, щодо роздержавлення державних телерадіоорганізацій та створення незалежної ради з питань ЗМІ для нагляду і контролю за справедливістю доступу до громадських каналів мовлення. Такі рішення можуть прийматися коли будуть зрозумілі і чітко прописані механізми їх реалізації, які, в свою чергу, повинні унеможливити будь-які прояви корупції в даній сфері.

2.2. Впровадження Конституційної Асамблеї.

Учасники круглого столу висловили спільну думку про те, що в умовах різкого протистояння політичних еліт, яке сьогодні спостерігається в Україні, розробка та затвердження нової редакції Конституції Конституційною Асамблеєю є, фактично, чи не єдиним ефективним механізмом запобігання впливу на цей процес особистих інтересів лідерів та донорів існуючих політичних сил.

Разом з тим, зважаючи на прогнозовані юридичні труднощі в питанні «легалізації» Конституційної Асамблеї, очевидно, що для прийняття такого рішення потрібен буде консенсус між основними політичними фігурами, який базуватиметься на розумінні і бажанні більшості виборців у всіх регіонах України розробляти і приймати нову Конституцію саме таким шляхом.

На думку учасників, досягнути цього можна лише після того, як будуть дані вичерпні відповіді на цілий ряд питань, що стосуватимуться проблеми створення, діяльності та розпуску Конституційної Асамблеї (далі КА). Серед основних проблем учасники круглого столу наголосили на таких:

• роль політичних партій у формуванні персонального складу КА має бути обмежена певною квотою, а обрання їх кандидатів до складу КА має відбуватись шляхом прямих виборів за мажоритарною виборчою системою в одномандатних округах. Така схема забезпечить висування партіями дійсно достойних кандидатур, які мають достатню компетенцію та незаплямовану репутацію;
• друга частина членів КА має делегуватись органами місцевого самоврядування, навчальними закладами та науковими установами;
• всі члени КА після свого обрання (делегування) повинні призупинити своє членство в партіях та скласти представницькі мандати;
• кваліфікаційні вимоги до членів КА є обов’язкові;
• з метою недопущення конфлікту інтересів між роботою в КА та подальшою політичною діяльністю, необхідне введення для членів КА певних обмежень щодо подальшого їх обрання до рад всіх рівнів, займання тих чи інших посад в державі та строків дії цих обмежень.

 
Окрема теза, на якій особливо наголосили учасники круглого столу полягала у питанні вирішення проблеми задання вектору, у якому мала би працювати КА. А саме: яка державна модель має бути покладена в основу нової Конституції – президентська, президентсько-парламентська, парламентсько-президентська чи парламентська? Для вирішення цієї проблеми запропоновано рухатись по схемі: референдум - КА - референдум. Тобто, спочатку запропонувати народу України на референдумі визначитись із майбутньої державною моделлю (а, заодно, і легітимізувати доцільність прийняття нової Конституції), потім скликати КА, яка, під обрану народом модель, розробить нову редакцію Конституції і, після цього, або затвердити її рішенням самої КА, або, у разі потреби, винести на всенародний референдум.

3.    Проактивна діяльність громадськості в умовах кризи. Визначення пріоритетних громадських кампаній та їх реалізація.

Учасники круглого столу дійшли згоди, що, на даному етапі, пріоритетними громадськими кампаніями мають стати:

• інформаційно – просвітницькі кампанії, які мають на меті допомогти громадянам у разі зіткнення з такими проблемами як: неможливість сплачувати кредит, невиплата заробітної плати, загроза втрати роботи, відмова органів влади виплачувати передбачені законодавством допомоги та пільги, тощо;
• кампанії «адвокасі», спрямовані на захист інтересів бізнесу та окремих громадян у стосунках з органами влади та окремими чиновниками;
• інформаційно – просвітницькі кампанії, які спрямовані на формування у громадян почуття відповідальності за владу, яку вони обирають. Такі кампанії повинні стимулювати бажання громадян аналізувати дії влади, вимагати від влади дотримання взятих на себе зобов’язань, брати участь у процесі прийняття владних рішень, тощо;
• інформаційно – просвітницькі кампанії, які формували би в суспільстві думку про шкідливість моделі «переживемо кризу» та перехід до моделі «подолаємо кризу», оскільки саме остання передбачає потребу в скоординованих діях громадян і, тим самим, підтримує процес зміцнення в Україні громадянського суспільства.

 
Окремі учасники круглого столу зазначили, що, на жаль, у зв’язку з великою заангажованістю влади та бізнесу у політичні процеси, реалізація більшості незалежних громадських кампаній, в найближчий час, буде залежати виключно від підтримки іноземних донорів.